життя здається нескінченним шляхом, де подекуди йдеш вгору, а містами вплав. проте горизонт широкий, очі розбігаються, а небачене манить ближче. вирушити у подорож новою, а можливо й тернистою стежкою – вибір сміливих. і ми його зробили.
давайте ж послідовно. коли та як виникла ідея відкриття ресторану за кордоном?
невіднятна частина життя насті та саші – це рух, темп і проактивність. тому, коли в 2021 вони відкривали brooks, вже починали зароджуватись думки формату “що буде далі”. настя згадує, що тоді це промайнуло, як мрія: “було б прикольно колись це зробити, так?”. але ж ви знаєте, як іноді буває: запустив думку у космос, а він звідтіля відповів рядом факторів та подій, що склались воєдино. на все свій час.
“пам’ятаю перед тим, як дати бруксу ім’я, саша запропонував renée, на що я відповіла, що це точно інший дух – якийсь французький, як для бістро”. насправді на той момент жодних думок про францію не було, але коли це сталось – мурахи не сходили зі шкіри.
як формат будування та ведення бізнесу у франції відрізняється від українського?
наприклад, оренда приміщення. в україні ми обираємо його та забираємо, тут – має статись конект між орендодавцем і орендарем. річ у тому, що французи зацікавлені у довгостроковій оренді, глибокій історії та чіткому планові розвитку. шукали своє довго, але точно знайшли найгарніший варіант.
найм працівників теж незвичний. з першого дня роботи роботодавець має підписати з французом офіційний оффер – тут не має значення, що це його перший робочий день або стажування. ще, наприклад, офіційно влаштований працівник може піти на оплачуваний лікарняний на будь-який термін. як і всюди, тут можна придбати фейкову довідку, й часто цим користуються. звільнити працівника, якщо він погано виконує роботу – теж надзвичайно важко та легше продовжувати утримувати його, ніж займатись цим процесом.
створювати щось за українським сценарієм у франції – нерентабельно. на початку, ми звісно хотіли робити все по своєму, як то найняти прибиральниць, але за французькими правилами – чистоту в закладі підтримує команда залу.
щодо податків – вони дуже високі. кухарі, офіціанти, бармени отримують майже однакову виплату, це від 2200 до 3000 євро на місяць. попри те, що ми платимо податок за кожного працівника, вони також мають платити окремо. разом це 25% від виплати. можливо, через це, французи й люблять набирати команду менше. в них норма коли один шеф готує на 15 столиків.
якою їжею закохуємо?
кухня renée не французька. це мікс середземноморської та досвіду нашого шефа. щось від італійських страв, щось від французьких та трохи середземноморських details. у концепції наша пташка — це бістро, а бістро дає можливість шефу робити майже все, що йому заманеться. наша мета: показати, що складність у простоті. ми не забиваємо продукт купою смаків, а підкреслюємо його цінність та унікальність.
наостанок, ось вам факт, що здивував і потішив нас водночас: візитки – один з основних каналів комунікації у французів. тож ми їх розробили й вони вже мають популярність.
вчимось бачити глибину, розвивати сервіс та звичайно, давати відчути гостинність.